|
ЗАЯВА
Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл»
16.12.2011
Бог суддя науковцям та тим, що беруться до справи, не розуміючи суті козацтва, та ще й починають вчити козаччині з писаного. Марна праця, бо народ наш мудріший за лукавство, що керується писаним (яке можна знищити, переписати, виправити, цензорувати тощо). Для боротьби з покруттям та брехнею в Україні є тисячоліттями перевірений спосіб – Слово. Те, що знає народ, передає від одного покоління до іншого, є Правда. Цей весь комплекс – світогляд, виховання, традиції отримали назву Звичай, він передається народними переказами. І все це від Бога…
(Інформаційний вісник №1, 21 грудня 1996 року, місто Одеса)
Українське козацтво переживає чергову фазу свого розвитку, яку можна назвати перехідною. Інерція 90-х років, з їхнім ентузіазмом та сподіваннями, практично вичерпалася. І зараз стало чудово видно те, що раніше ховалося за ейфорією і надіями на світле майбутнє козацтва та України: безідейність, непринциповість, інфантильність та відсутність волі до боротьби за козацький інтерес серед більшості представників «офіційного» козацтва. Зате на повну проявилися інші якості: палка любов до одностроїв, лампас, шароварів, фестивалів, театралізованих дійств, теоретизування та плекання особистої величі. Непомірна велич призвела до того, що з’явилися самопроголошені «характерники», «поважні козаки», «малі кола» та кілька «рад старійшин». Але на фоні цього розмаїття, чомусь не видно діючих козацьких громад і розуміння того, що таке козацтво і козацький Звичай.
|
